П о е т и ч н а с к р и н ь к а

(Вірші поетів-початківців,
присвячені членам своєї родини)

Мамі

Зацвіла калина білим цвітом,
Зацвіла весна в моїм краю,
Й тишу розбудили над всім світом
Трелі соловейка у гаю.
Одяглась земля в шатро зелене,
Вже бузком запахло звідусіль –
Це вітерець приніс до мене
Ароматів білу заметіль.
Я іду дорогою додому,
Рідна хата вже видніється мені
Й мила, ніжна мамина усмішка,
І ласкаві руки чарівні.
Руки, що мене завжди плекають
І дарують сонячне тепло,
Руки мами, що усе здолають,
Руки мами, що несуть добро.
Очі… Її очі сповнені турботи,
Погляд зупинився вдалині…
Скільки попереду ще роботи! –
В серці неньки світяться вогні.
Це вогні, що вказують дорогу,
Ці вогні – життєвий путівник,
Це любов, яку я чую знову,
Це усе, до чого кожен звик.
Цю любов, яку всі звуть земною,
(Нам не пізнати всіх її глибин!)
Я називаю мамочку святою,
Просто, не шукаючи причин!
І нехай роки злетять, опадуть роси,
І у тиші згубляться слова –
Мова мами, лагідна і щира,
Навіки в пам’яті жива

Таня Гелетюк

До бабусі

Заспівай, бабусю, колискову!
Хай вона в душі моїй бринить,
Хай розбудить мрію світанкову,
Хай у серці вогником горить.
Пригорнись , бабусю, ти до мене,
Проведи руками біля скронь.
Як же добре, люба моя нене,
Відчувать тепло твоїх долонь.
Розкажи, бабусю, мені казку,
Хай вона у сни мене веде.
Що ніжніше є за твою ласку,
Що до мене променями йде!
Одягни, бабусю, вишиванку,
В ній повиті радість і печаль.
В ній твої думки, як на світанку
Зорі поринають в синю даль.
Заплети, бабусю, мені коси.
Стрічки пов'яжи ти у вінок,
Щоб запахли в нім ранкові роси,
Щоб піднялись квіти у танок.
Поведи, бабусю, по стежині,
Що повилась гордо в неба вись,
І на недосяжнії вершині
Я прошу, рідненька, зупинись.
Залишися в пам'яті навіки,
Не кидай мене в солодких снах.
Твою мудрість заберуть хай ріки
Й рознесуть туманом в берегах.
В нім тебе відчую і впізнаю
Свіжий подих, посмішку й тепло:
Бо в моєму серці, добре знаю,
Б'є душі твоєї джерело.

Вікторія Щербина

Хліборобам

Пахне поле пшеницею,
Пахнуть хлібом літа,
І вертають сторицею
Вашу працю жита.
Пахне зорана скиба,
Пахнуть руки зерном.
І ще кличе Вас нива,
І ще манить теплом.
Кожен колос із поля
Вам уклін посила.
Кожна стежка - то доля,
Що вінок Вам плела.
...Знову поле радіє,
Знову серце щемить.
І у снах, і у мріях
Спів комбайнів бринить.
Нехай стелять ще роси
Вам дорогу в жита.
Поле, нива, колосся –
Жнив пора золота!

Вікторія Щербина

Бджілки, медок і дідусь

Бджілки маленькі, а жала всі мають;
Бджілки хороші, а діток кусають.
А я бджілок не боюсь -
В мене пасічник дідусь
Ми з дідусем мед качаєм,
Бо бджілок повадки знаєм.
Медогонка вже гуде -
Скоро-скоро мед буде.
Янтарем покрили стінки
Солоденькі ті краплинки.
Дідко Вася хмурить брови -
Мед вже їсти всі готові?
Усміхаючись весь час,
він медком частує нас.

Саша Журба

Моя родина

(Я знаю історію своєї родини)

Я з Зеленькова хлоп’я.
Тут живе сім"я моя:
Татко мій, моя матуся,
Дідко мій, моя бабуся,
І маленька-невеличка
Моя Юлечка-сестричка.
Тут давно у цім селі
Жили славні ковалі:
Дід Назар і дід Вакула -
Це ж бо пращури мої.
Вони в кузні працювали,
Все, що треба там кували.
А прапрадід мій Альоша
Був механіком хорошим.
Самий перший у селі
Він кермо до рук узяв,
В ТОЗі ще шоферував.
Добре знають у селі
І дорослі і малі
Мого прадіда Івана-
Він, як лікар Айболить,
Лікував тварин умить.
А ще дуже я горжуся,
Що прабабка моя Дуся
Рідний край наш захищала
І на фронті воювала.
І обидва прадіди –
Дід Іван і Яків дід
Фронтових зазнали бід,
І мої три прабабусі -
Паша, Фрося і Маруся
Теж зазнали бід чимало,
Бо в Германію попали.
Остарбайтерська неволя -
Ось яка була в них доля.
А бабусю мою Галю,
Як учительку всі знають.
Вася дід -пенсіонер,
Бджіл розводить він тепер.
Бабка Ніна — листоноша,
Кажуть всі, що прехороша.
Про Чорнобиль, його слід
Знає мій Володя дід,
В дні великої біди
Мій дідусь попав туди.
З лихом тим він воював,
Україну захищав,
Є у мене мама й тато,
Дядя, тьотя і три брати.
Рід хороший і завзятий,
Родом я своїм горджуся,
Буть достойним предків вчуся.

Журба Саша

Коментарi